Кому з людей довірити Святе?
Кому з людей Дитя охороняти?
Ти – обраний, в твоїм саду цвіте
Лілеєю Любові юна Мати.
За спиною сміються вороги,
Бо не для них чудова таємниця,
Що, сповнений натхнення і снаги,
Ти, Йосипе старий, - найперший лицар.
Ти, Йосипе, не зрадив до кінця,
Протистояв нестаткам, бурям, бідам.
Тебе любила, знаю, Жінка Ця, -
Найкращого з усіх синів Давида.
Тебе любив, як рідного, Малюк,
Ти й був такий для Малюка земного,
Йому віддав тепло і ніжність рук
І все, що тільки міг, зробив для Нього.
Тож хай собі сміються вороги,
Бо їм не пощастило зрозуміти:
Що Йосип – лицар, сповнений снаги,
Якого неможливо не любити.
|
